«Вісті Рівненщини» газета обласної ради
18 Жовтня 2018 року

Пішов у армію по смерть?

Cкільки наших дітей забере ця війна? Як і тисячі матерів в Україні, Лариса Гагін зі села Нова Мощаниця, що в Здолбунівському районі, по кілька разів на день ставить собі це запитання. Але вона втратила єдиного сина Ігоря не на війні, а під час проходження ним строкової служби в місті Павлоград Дніпропетровської області. І від того матері ще тяжче, бо ж в Україні небезпечно навіть служити в армії, не те що воювати.

Сталося це не на  полі бою, а при загадкових обставинах нібито під час несення хлопцем караулу. Материнське серце відчуває, що все було не так, як їй розповідають. Адже її життєрадісний Ігор, який будував великі плани на майбутнє, не міг сам позбавити себе життя, його просто вбили…
- Ми напередодні вибирали картоплю. Ніщо не віщувало біди. Хіба що домашня кицька поводилася якось дивно, раз по раз прибігала в поле, терлась об мої ноги і голосно нявкала, ніби хотіла попередити про біду. Але тому ми не надали якогось особливого значення... 28 серпня о 04:45 ранку подзвонив майор із частини 3024 Національної Гвардії України, де служив син, і повідомив, що Ігор помер. Нібито, будучи в караулі, застрелився із автомата. Казав, що на власні очі бачив все це, хоч пізніше все заперечував. У цю версію ми не повірили, бо для такого вчинку у сина не було жодної причини. Він ще раніше мені говорив, що у нього не склалися стосунки з одним прапорщиком, який і був у той злощасний день начальником караулу. Ігор мав впертий характер, що, напевно, і стало причиною для з’ясування стосунків. І взагалі, за словами пані Лариси,  Ігореві не подобалося в армії, син розповідав, що книжок немає, нічим зайнятися задля саморозвитку, а служба проходила нудно. Єдиною втіхою був мобільний телефон, бо міг спілкуватися зі своєю нареченою.

Пізніше у поліції Павлограда пані Ларисі дали фотографії вбитого сина. Вона каже, що рани на голові не відповідали реальним, бо знімала пов’язки і все бачила.
– Армійська кепка не в тій стороні прострелена і без крові, око уже синє, а на носі видно відбиток армійського черевика. І це за декілька хвилин після самовбивства. Звідки такі гематоми? А те, як його поклали, то ця поза не характерна для пози самовбивства. Це все – фотошоп – впевнена жінка.
Військові ж стверджують, що це було самогубство – хлопець застрелився. Але ні рідні, ні односельці у це не вірять. Ігор був нормальним, врівноваженим молодим хлопцем, який будував плани на майбутнє, вдома на нього чекали рідні, дівчина Галя, і всі вони переконані, що Ігор не міг так вчинити зі собою. Мати хлопця, пані Лариса, нині домагається справедливого розслідування смерті сина і звернулася до батьків інших військовиків, які служать у тій самій частині, аби ті забирали своїх дітей, допоки вони живі.
Ігор був другою дитиною у сім’ї (є ще старша дочка). Пані Лариса розповідає, що ріс він надзвичайно люблячим, відповідальним та чуйним. Захоплювався малюванням і любив будувати замки із піску. Мав чіткі плани на життя – з 19 років зустрічався із   дівчиною Галиною із сусіднього села, мріяв разом із нею побудувати власний замок та створити міцну сім’ю.
– Ще з 19 років Ігорчик разом зі мною їздив на заробітки закордон – хотів заробити гроші на весілля, власний дім, купив собі автомобіль та мотоцикл, не курив і абсолютно не вживав спиртного, – витираючи сльози, розповідає пані Лариса. – Усі зароблені гроші до копієчки відкладав на власний «замок», де мріяв жити з Галинкою. Вона його дуже любила
Пані Лариса чесно зізнається, що йти служити до армії Ігор не хотів, можливо, відчував щось недобре.
– Ми все робили, аби відправити його закордон на постійне місце проживання, але не встигли. За тиждень до того, як мали прийти документи з-за кордону, Ігоря забрали до армії. Це було у травні цього року. За два дні пройшов медкомісію. Обласні лікарі не давали дозволу, бо був високий тиск, але районні, під натиском райвійськкомату, бо потрібно було виконати план відправки призовників, таки визнали його придатним до служби в армії.
Ігорева дівчина Галина обіцяла чекати свого коханого. Планували, що у грудні він приїде у відпустку й вони одружаться.
– Усі плани обірвала смерть… Ми з чоловіком весь час по заробітках їздили, теж копійку на весілля заробляли. А вийшло, що на похорон… – каже мати хлопця.
 Лариса Гагіна вже звернулася до Генпрокуратури з вимогою провести об’єктивне розслідування, встановити справжню причину смерті її сина і покарати винних. Відомо, що наразі триває слідство. Але єдиного сина батькам не повернеш, адже немає страшнішої картини за ту, коли батьки ховають своїх дітей. Натомість для армійців ця смерть – всього лише нещасний випадок, один з...
Роман Вістенко

P. S. Коли верстався номер, з Генпрокуратури Ларису Гагіну повідомили, що уже направили слідчого в частину 3024 для з’ясування причин смерті Ігоря, і результати, як запевнили у листі,  будуть швидко. А в частині 3024 головний підозрюваний прапорщик, який був начальником караулу, зараз понижений у званні  і відсторонений від виконання своїх обов’язків.

Версія для друку
39
від 28.09.2018р.
  0
Коментарий
CAPTCHA Image
Архів номерів

© 2010 Газета обласної ради «Вісті Рівненщини»

Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується в судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту можливе лише з дозволу редакції.

Дизайн студія «VIVA»