«Вісті Рівненщини» газета обласної ради
22 Серпня 2017 року

Одеса має чим подивувати

Кому належить Одеса? Відповісти на це запитання дуже непросто. Адже попри те, що територіально місто є частиною України і належить, зрозуміло, в першу чергу одеситам, його топоніміка вказує на його поліетнічний характер. Адже тут є Грецька, Польська, Німецька, Болгарська вулиці, Молдаванка, а також Французький та Італійський бульвари.

І це не просто назви вулиць, а місця компактного проживання цих національностей в різні періоди розвитку Одеси. Уявляєте, скільки культур тут перемішалося! Напевно, саме в цьому факті й криється відповідь на запитання, чому Одеса є містом із дуже цікавою  репутацією і дуже сильним темпераментом. А ще тут надзвичайно багато пам’яток, пов’язаних із історією періоду царської Росії. Одесити свою історію не переписують і люблять її такою, якою вона була й якою вона є…

«Я вам не скажу за всю Одессу – вся Одесса очень велика ...» А й справді, навряд чи можливо в одному, навіть дуже об’ємному, матеріалі розповісти про місто, яке ось уже понад 200 років вражає, зачаровує і дивує не лише цілі покоління його мешканців, але й гостей. Без нього – гамірного, зеленого, колоритного, вічно усміхненого, з власним характером – мозаїка України була б неповною.
Перші будівлі в Одесі, як відомо, з’явили в 1794 році. Герцог Рішельє, знаменитий «Дюк» і заодно новоросійський губернатор (1803-1814), обрав Одесу своєю резиденцією. А вже через рік місто почало швидко зростати: з 1795 до 1814 його населення збільшилася в 15 разів, а в 1850 році досягло стотисячної позначки! У 1910 році місто стало третім за кількістю мешканців у Російській імперії. А на зорі радянського періоду отримало курортний статус і було розділене на три зони: північну (Хаджибей і Куяльницький лиман), південну (Люстдорф) і приморську (Аркадія і Фонтани). З того часу і до сьогодні Одеса – значний курортний центр України з безліччю баз відпочинку і санаторіїв на будь-які смаки і гаманець.
 Театр опери і балету – одна з головних візитівок Одеси, у стилі віденського бароко, його збудували для міста кращі віденські архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер. Архітектурний вигляд одеського оперного театру був і залишається ілюстрацією до того, яким вдалим іноді буває поєднання мистецтва і багатства.
Ті, хто був в Одесі й не потрапив на Дерибасівську вулицю, знайте, що насправді ви не були в цьому місті. Одеса починається саме з неї. Адже Дерибасівська – це не тільки центральна вулиця міста, це його душа – улюблене місце для вечірніх прогулянок одеситів і приїжджих туристів. 12-й стілець теж “прописався”
в Одесі
Не деінде, а саме в Одесі всі охочі можуть посидіти і сфотографуватися біля пам’ятника 12-му стільцю з однойменного роману Ільфа і Петрова. Пам’ятник був відкритий 1 квітня 1999 року, розташований він у самому центрі міста на Дерибасівській. Туристи і гості міста не пропускають нагоди посидіти у цьому кріслі й обов’язково зробити фото на пам’ять.
Одеський морський торговельний порт — найбільший український морський порт і один із найбільших портів у басейні Чорного моря. Одеський морський вокзал був побудований в 1968 році за проектом архітекторів В. Головіна та В. Кремлякова. Після значних змін його будівля являє собою дивну картину сучасного мегаполісу, переплетення скла та металу, а вся територія є своєрідною набережною, яка користується величезною популярністю в одеситів і гостей міста, особливо в літній сезон. Цікаво, що позаду будівлі порту збудовано готель «Одеса», який було закрито у 2011 році, і з того часу з невідомих причин він так і не експлуатується.
Потьомкінські сходи
Потьомкінські сходи в Одесі поєднують центр міста з гаванню та Морським вокзалом. Вони складаються з 192 сходинок (спочатку їх було рівно двісті, проте при розширенні порту вісім сходинок було засипано) і десяти прольотів. Довжина сходів — 142 метри, вони побудовані перспективно — їх нижня частина (довжиною 21,7 м) знач­но ширша за верхню (12,5 м), завдяки чому при огляді зверху сходів складається враження однакової ширини на всій їх довжині. При погляді знизу сходи здаються довшими і видно тільки суцільний каскад сходинок.
Приморський бульвар – місце зустрічі й романтичних прогулянок закоханих пар міста. Саме тут можна побачити пам’ятник Дюку де Рішельє, гармату фрегата «Тигр», приміщення міської ради, пам’ятник Пушкіну, Воронцовський палац і Потьомкінські сходи. Та й чудовий вид на море, який відкривається з бульвару, здивує навіть найдосвідченіших мандрівників.
Одним із найкрасивіших місць є Єкатерининська площа з пам’ятником засновникам Одеси.
У часи Другої світової війни радянські війська та місцеві жителі 72 дні обороняли Одесу від ворогів. За свій подвиг місто отримало звання героя. І до сьогодні в Одесі горить вічний вогонь біля пам’ятника Невідомому Матросу. Біля вічного вогню несуть почесну варту одеські школярі, які вважають за честь потрапити на почесне чергування біля пам’ятника. В Одесі цей пост називають №1. Це важливий елемент патріотичного виховання, який не підлягає жодним переглядам у зв’язку зі зміною політичної кон’юнктури.
Тещин міст
Наймолодший із одеських мостів, відомий у місті під назвою «Тещин міст», був зведений над спуском Жанни Лябурб в 1968 році. Він з’єднує Приморський бульвар і бульвар Жванецького. За однією з найпоширеніших легенд, тодішній голова Одеського міськвиконкому Михайло Синиця дуже любив тещині млинці, а жили теща і зять на різних бульварах, і відстань у п’ятсот метрів окружним шляхом здавалася їм нестерпно довгою. Так і виникла у Синиці ідея спорудження дорогого прямого пішохідного мосту, якого місто жодним чином не потребувало.
Одеські катакомби
Одеські катакомби – це свого роду унікальне метро – сот­ні кілометрів підземних доріг, які були створені в період будівництва міста. Історики вважають, що Одеські катакомби виникли як шахти з видобутку каменю – ракушняка, який має набагато щільнішу структуру, ніж кримський, і користується попитом у будівельників. Уся Одеса, до речі, збудована з місцевого ракушняка. Невипадково в місті навіть побутує такий вислів: «Одеса будувалася з-під себе».
Загальна протяжність Одеських катакомб сягає трьох тисяч кілометрів, вони тягнуться далеко за межі самого міста. Температура повітря під землею увесь рік +14 С, а глибина в деяких місцях досягає 100 м. До речі, саме в катакомбах у період холодної війни було збудовано бомбосховище для партійного і військового керівництва області, розраховане на 70 тисяч осіб, з номерами, кінотеатром, необхідним запасом провіанту, альтернативним постачанням води, одне слово, усім необхідним із допомогою чого можна було «протягнути» не один місяць після ядерної війни. У радянські часи об’єкт був повністю засекреченим, і лише дуже вузьке коло осіб знало про його існування. Але подальша доля цього секретного об’єкта виявилася зовсім непривабливою. Після розпаду Союзу, коли звідти пішла охорона, за кілька діб бомбосховище було повністю розграбовано. І лише зараз ті сміливці-туристи, що спускаються до одеських катакомб, оцінюють, наскільки величезними були масштаби цього схрону, а обійти всі одеські катакомби для будь-кого є фактично справою нереальною.
Кожному гостю Одеси, який прагне відчути колорит цього міста, не можна обминути ринок «Привоз», бо саме тут серед дарів моря і природи ви доповните свої враження про Одесу, так би мовити, останніми штрихами – з насолодою вбиратимете в себе колоритний одеський говір, якого ви не почуєте в жодному іншому місці нашої держави. Як люблять казати одесити, на «Привозі» можна купити все, що є в природі, і ще трохи. Тут величезний вибір риби і свіжих фруктів. Саме цієї пори, лише упродовж двох місяців на рік, на «Привозі» можна придбати ніжну малосольну рибку дунайку, а розміри камбали з великими колючками вас неабияк вразять – на наші ринки така риба точно не потрапляє. Побувавши на Привозі, ви обов’язково закохаєтеся у цю перлину біля моря ще більше і захочете повернутися сюди не один раз. Бо це справж­ня столиця гумору і прекрасного настрою, де сонце упродовж року світить 290 днів.
Насамкінець варто додати, що прес-тур для журналістів в Одесу напередодні відкриття куротного сезону організував Український журналістський фонд за сприяння Управління культури і туризму Одеської міської ради.
• Василь Бурченя

Версія для друку
20
від 19.05.2017р.
  0
Коментарий
CAPTCHA Image
Архів номерів

© 2010 Газета обласної ради «Вісті Рівненщини»

Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується в судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту можливе лише з дозволу редакції.

Дизайн студія «VIVA»