«Вісті Рівненщини» газета обласної ради
18 Серпня 2017 року

Незмірима сила Кулішевого слова

Заходи вшанування світлої пам’яті українського письменника Леоніда Куліша-Зіньківа з нагоди 75-річчя від дня народження розпочалися в районі ще два місяці тому. В навчальних закладах краю, бібліотеках з вуст педагогів та працівників книгозбірень звучало величаве слово земляка, яке таїть у собі магічну силу єднання небайдужих до літератури сердець.

Об’єднало воно педагогів та учнів Кричильської ЗОШ І-ІІІ ст. минулого четверга (в день смерті письменника) біля порогу освітнього закладу, де запалили свічу пам’яті, а в неділю відбувся мітинг-реквієм, на який завітали гості з району, області, аби покласти квіти до барельєфної дошки й ще раз схилити голови перед неординарною особистістю. Дійство розпочалося з вітальних слів директора місцевої одинадцятирічки Юрія Гоча, а ведучі програми запросили до виступу делегацію членів Національної спілки письменників України та представників місцевої влади, які прибули на захід. Зокрема, Євген Шморгун, перший дипломант премії ім. Леоніда Куліша в галузі дитячої літератури, друг та соратник покійного наголосив, що ім’я уродженця Кричильська стоїть поруч з відомими письменниками не тільки України, а й зарубіжжя та внесене до покажчика світових дат, і як доказ того, презентував свіжий номер «Літературної України». Своїми враженнями від творчої співпраці поділився й відомий у країні письменник Петро Велесик. Пригадав, як обом доводилося зустрічатися на шкільних олімпіадах і радіти першим творчим публікаціям у місцевій степанській районній газеті. Від імені Рівненської організації НСПУ передали авторські примірники книг, історичні документи в Сарненський історико-етнографічний музей та шкільний, що діє при місцевому навчальному закладі. Перший заступник голови райради Микола Костецький наголосив, що література – це та духовна точка, від якої повинна відштовхуватися кожна людина, а твори Леоніда Куліша вчать моральності та національної свідомості. Також переказав вітання від голів районної ради Руслана Серпенінова та райдержадміністрації Ярослава Яковчука. Хвилюючі слова прорекла дружина письменника – Галина Куліш, яка подякувала присутнім за те, що цінують слово та дружбу чоловіка, свято бережуть про нього память.

Згодом бажаючі завітали до шкільного музею, де юні екскурсоводи познайомили з біографічними даними Леоніда Куліша, його виданими книгами. А ще мали можливість побачити речі та одіж, якими користувався в повсякденному житті письменник, душею доторкнутись до його епохи. Зокрема, до канцелярського приладдя, друкарської машинки, на якій щодня карбувалися слова, речення… Далі дорога групи гостей пролягла до місця вічного спочинку земляка. На могилу поклали квіти та спільно помолились за його світлу душу, а згодом завітали й до будинку Кулішів, де оглянули робочий кабінет і відчули ту письменну ауру, якою ситився щодня сам маестро слова.

Письменники живуть у своїй творчості, у людській пам’яті, яка свято береже спогади. Світлий промінець саме таких теплих спогадів колег, близьких людей, колишніх учнів підійнявся увись, до небес з-під даху кричильського Будинку культури та зігрів душу славного поета і прозаїка. На сцену піднявся очільник громади Петро Новак, який сказав, що пишається такою видатною особистістю, а його заслуги неоціненні. А далі хвилиною мовчання вшанували талановитого літератора.

Ведуча вечора-пам’яті Варвара Білецька нагадала життєву стежку Леоніда Куліша, який народився 2 травня 1942 року в простій працьовитій родині Зіновія Івановича та Ганни Федорівни. Батько Зінько славився на все село талантом пересмішника, який і передався синові Леоніду. Після закінчення місцевої школи доля закинула юнака у далекі казахські степи, але туга за рідним краєм та родиною повернула його додому. Три роки працював піонервожатим у місцевій школі, захоплювався краєзнавством і літературою.

Навчаючись на історичному факультеті Луцького педінституту ім. Лесі Українки, молодий парубок познайомився з прозаїками та поетами Волині. Саме тут почала розвиватися його літературна стежина. Перші вірші про рідний край увійшли до колективного збірника «Пісня і праця» видавництва «Каменяр». Кожну вільну хвилину Леонід Куліш брав перо й засівав ниву письменними словами. З часом тематика творів стала різнобарвнішою. Він писав про рідне Полісся, легенди, невигадані історії з життя земляків, а все частіше адресує поетичні рядки дітям, яких безмежно любив. Особливим у творчості видався 1990 рік, коли прийняли до Національної спілки письменників України. Своє літературне сходження розпочав з книги «Як горобчик рахував», а далі одна за одною з різних видавництв почали випурхувати й інші різножанрові збірки. Дуже тішилися земляки з його потішного і соковитого гумору. Дві книги «Колискова від матусі» та «Смішинки для дорослих і Маринки», а також І том дитячої поезії світ побачили вже після його смерті.

Твори Леоніда Куліша перекладали і публікували у багатьох країнах світу: Білорусі, Молдові, Канаді, Словаччині, Польщі, Росії та ін. Він був не тільки письменником-гумористом, класиком дитячої літератури, а й гарним поетом-ліриком. У творчій співпраці з харківським композитором Миколою Ведмедерею були написані десятки пісень, яких співають і знають не лише на Сарненщині, а й по всій Україні. Пісня «Їхав березень на возі» у виконанні харківської школярки на міжнародному фестивалі-конкурсі в Токіо виборола призове місце.

У травні 2009 року на фасаді Кричильської ЗОШ І-ІІІ ст., де письменник віддав майже сорок років освітянській праці, була встановлена меморіальна дошка, пізніше – барельєф. На його честь названа вулиця, на якій проживав письменник, також його ім’я носить і навчальний заклад. Роком пізніше започатковано районний огляд-конкурс читців декламаторів присвячений творчості Леоніда Куліша. З  метою увіковічення пам’яті видатного українського поета і прозаїка, творчість якого номінувалась на здобуття Всеукраїнської літературної премії  ім. Лесі Українки, за підтримки районного керівництва та з ініціативи творчої групи мистецтволюба, краянина, голови громадської організації «Наше місто» та асоціації вільних журналістів Георгія Александровича в районі було засновано обласну премію в галузі дитячої літератури імені Леоніда Куліша-Зіньківа, яка присуджується письменникам, котрі своєю творчістю популяризують українську книгу, сприяють національно-патріотичному вихованню молодого покоління, любові до рідної землі. Першими лауреатами премії стали відомі українські письменники – Євген Шморгун, Ростислав Солоневський та автор цих рядків. Тому для оголошення четвертого лауреата на сцену кричильського Будинку культури вийшли Євген Шморгун та Микола Костецький. Прочитавши витяг з протоколу та рішення складу журі, Євген Іванович вручив диплом лауреата літературної премії в галузі дитячої літератури заслуженому журналісту України, члену НСПУ, автору багатьох книг – Петру Велесику й побажав гордо нести у світ звання лауреата. Микола Адамович від імені обласного депутата Ксенії Павловської удостоїв Петра Велесика грошовою винагородою й заявив, що зробить усе можливе, аби ця премія стала всеукраїнською й до Кричильська їхали люди з усіх куточків України. Пізніше цю ініціативу активно підтримав й Георгій Александрович та наголосив, що в майбутньому Кричильськ стане літературною Меккою країни. Петро Якович подякував присутнім за талант земляка, його щиру відвертість та душевність й прочитав власні твори. Автор цього матеріалу також поділився спогадами про свого наставника й учителя, а педагог місцевої ЗОШ Ольга Шахно прочитала вірш Миколи Берези присвячений його світлій пам’яті. Згодом один за одним лунали художні номери зі всебічного репертуару земляка. Ірина Орешко та Галина Лиса виконали сольні номери пісень «Поліська колискова» і «Дай мені, кохана, руку». До програми також долучилися вокальні ансамблі «Бджілка» та «Перевесло» місцевого Будинку культури (керівник Наталія Банацька).

Гідно продовжує справу свого старшого друга й член Національної спілки журналістів України, автор книги «У родинному колі» Михайло Кика, який майстерно виконав гуморески Леоніда Зіновійовича, а пізніше в дуеті з Петром Банацьким заспівали співомовки, від яких в залі котився гучний задушевний сміх. Також поділився теплими історичними моментами їхньої дружби. Продовженням гумористичної сторінки стала пісня Василя Стахнюка «Старий холостяк». До виразного читання гумору долучилися й дипломанти ІІІ районного огляду-конкурсу читців-декламаторів у середній віковій категорії Микола Комар та Віктор Куліш. До слова запросили колег, вчителів місцевої школи. У їхньому виконанні прозвучали пісні, як данина пам’яті їхнього невтомного жартівника – вчителя історії. Неперевершено презентував свої художні номери зразковий аматорський ансамбль танцю «Струмочок» КЗ «Сарненський районний будинок культури» під керівництвом Михайла Володька. Зі збірки легенд «Дівочий брід» Катерина Харечко декламувала присутнім творчі доробки в прозі, які стосувались саме кричильського краю. Гарячі оплески заслужив і народний аматорський вокальний ансамбль «Намисто» КЗ «Сарненський районний будинок культури».

Та найпершою порадницею і помічницею, вірною супутницею життя письменника була і є його дружина Галина Олексіївна, в яку Леонід Зіновійович закохався ще в студентські роки. Молоді люди покохалися на все своє життя. Народили трьох синів-соколів. Але на житті, як на довгій ниві. Родина переживала різні часи на своєму шляху – і радісні, щасливі періоди, і не дуже.  Та життя плине далі й сьогодні рід Кулішів продовжують сини Анатолій та Микола з дружинами, а ще чотири онуки. Від імені усіх прихильників творчості незабутнього письменника Галині Куліш вручили букет квітів, як вдячність за титанічний талант чоловіка. У свою чергу Галина Олексіївна подякувала краянам за підтримку та прихильність, за добро та щирість, за тепле й правдиве слово. А її красуні-внучата розповіли добірку віршенят свого дідуся Льоні.

«Память – живий відбиток минулого. Немає більшої сили, немає ґрунту родючішого для розквіту нації, як память – зрілий, безперервний звязок одного покоління з іншим, минулого із сучасним» - так писав Леонід Куліш в одній з передмов до збірки нашої сучасності. Життя письменника продовжується у дітях, онуках, творах. Його світле ім’я не розчиниться із плином часу, бо до незміримої творчої спадщини, як до цілющого джерела і через сотні літ припадатимуть сучасники й нащадки, черпаючи силу у його творах, любов до поліської землі, материнської мови, рідного народу. Нам щедро поталанило жити в один час з такою людиною, бо ж поет-гуморист, пісняр, краєзнавець, рецензент, публіцист, автор дитячих віршів, або одним словом, гарний письменник, народжується на нашій землі не кожне століття. Шануймо Леоніда Куліша, любімо, пам’ятаймо…

         Заключним акордом вечора-пам’яті став гімн села – «Кричильський вальс», якого під акомпанемент оплесків присутніх в залі й хореографічних постановок вихованців Михайла Володька виконав соліст Михайло Кика.

•         Василь ТИТЕЧКО

 

 

Версія для друку
17
від 28.04.2017р.
  0
Коментарий
CAPTCHA Image
Архів номерів

© 2010 Газета обласної ради «Вісті Рівненщини»

Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується в судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту можливе лише з дозволу редакції.

Дизайн студія «VIVA»