«Вісті Рівненщини» газета обласної ради
19 Серпня 2017 року

Молилася, щоб вижити

У новорічну ніч рівнянка стала заручницею терористів у Стамбулі. Освоївши досконало англійську, вона спершу працювала перекладачем, нині – маркетологом у одній із нафтових компаній. До того ж, Наталія Вольнова у числі керівників громадської організації, що займається втіленням міжнародних проектів найрізноманітніших напрямів – від екологічних до етнічних, а відтак поїздки за кордон стали для неї уже звичайністю, адже за рік вона здійснює понад півсотні перельотів.

 Відповідно й відвідала уже понад два десятки країн, в основному це Близький та Середній Схід, утім Туреччина зокрема, за словами Наталії,  не цікавила її в плані туристичному, це був черговий робочий візит.
– Щойно владнали ділові справи, а на порозі вже новорічна ніч. Тож ми вирішили залишитися у Стамбулі, – зазначає Наталія, – до того ж компанія, у якій я працюю, про всяк випадок забронювала нам місця для зустрічі Нового року. А натомість – я наче в пеклі побувала. Про те, що може трапитись така біда, ніхто й гадки не мав. Адже святкування відбувалось у чи не найпрестижнішому клубі міста, куди нерідко навідувались не лише туристи, а й зіркові гості. Відповідно про безпеку тут теж дбали: охорона стояла буквально через кожен метр. Оглядали кожного, просто так пройти крізь охорону, здавалось, неможливо.  Тому, очевидно, нападник обстрілював все на своєму шляху, адже тільки таким чином він зміг би потрапити всередину.
– Ми ж думали, що це просто салюти, – пригадує Наталія. – Так тривало до моменту, поки не помітили, що люди починають падати і ховатися. А коли вже зрозуміла, що на феєрверк це аж ніяк не схоже, усвідомила, що відбувається щось не те. Коли побачила, що один за одним люди просто падають, я нахилилася за сумочкою, яка лежала на дивані й впала вниз, на те, що і як відбувається, намагалася не дивитися.
У той момент, за словами Наталії, вона лежала під столом і лише молилась. На думці було тільки одне: чому так довго немає поліції? Хоча, як зазначає рівнянка, насправді поліція зреагувала доволі швидко, а «активна фаза» теракту тривала приблизно 15 хвилин, проте тягнулись вони вічність.
– Сказати, що було дуже страшно – не сказати нічого. Ти розумієш, що за два метри від тебе терорист, який просто розстрілює все і всіх на своєму шляху. Розтрощені меблі він відкидав, а по людям, котрі за ними ховалися, стріляв прицільно – в голову. Страшно. Страшно було дивитись на людей, котрі задля порятунку власного життя вимушені ховатися під трупами колег, з якими ще кілька хвилин тому святкували і веселились.
Наталії ж поталанило, а за кільканадцять хвилин вона сповістила про те, що трапилось, знайомих. Про це написала на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук».
Справа у тім, як зазначає Наталія, що багато друзів знали, де на той час вона перебувала. Про те, що у закладі, де їй довелось святкувати Новий рік, відбувся теракт, друзі чи колеги могли повідомити батькам та дітям, яких вона, до речі, виховує сама. Тож сповістила, що з нею, на щастя, все добре, аби рідні не посивіли завчасно.
«Дякую поліцейському, який витягнув мене з-під столу одну з найперших. Тримав міцно мої руки і захищав своєю спиною. Також дякую дівчині Наталі (як потім виявилося, з Луцька), яка зняла свою накидку і віддала мені, бачачи голі плечі (оскільки одяг ми втратили, бігли напівроздягнені по вулиці з півкілометра до відділку під дощем), не пам’ятаючи, ні хто я, ні звідки», – написала Наталія.
І хоча серед друзів знайшлось чимало охочих відразу дізнатися, як вона, але про те, що трапилось у цю ніч, батьки та діти детально  дізнались безпосередньо від неї уже вдома.
Тим часом на Наталію, котрій, як і решті потерпілих, правоохоронці організували «коридор» до поста поліції, чекали ще довгі години з’ясування всіх обставин інциденту.
– Із третьої ночі й до десятої ранку тривали допити очевидців, – зазначає вона, – адже, окрім свідків, серед нас міг бути й співучасник терористів. Та попри те, що ми були майже незнайомими, допомагали одне одному, як кажуть, хто чим міг, і, що головне, щиро й непідробно. Як виявилось, спільну мову в скрутній ситуації знайти дуже легко. На той момент у відділку, як з’ясувалось під час допиту, були і турки, і німці, і йорданці, й тунісці, проте, здавалось, там всі були, як кажуть, свої: без поділу на раси і національності. Навіть якщо зверталися до тебе турецькою, якою не володієш, ти розумів, що від тебе вимагають.
Як зазначила Наталія, до Туреччини, зокрема і Стамбулу, а особливо його мешканців, які теж у скрутну хвилину кинулись допомагати, хто і чим міг, апатії вона не має. Адже про те, що так трапиться, ніхто й не підозрював. Ніхто не передбачив теракту в Берліні, де, до речі, теж могла бути Наталія, якщо б не скасували її відрядження. Зрештою, резюмує вона, чи міг хтось подумати, що в Україні теж буде війна, а Крим захоплять росіяни. Це як блискавка – ніколи не знаєш, куди і коли саме вдарить. Єдине, чого тепер інстинктивно остерігається, – громадського транспорту та людних місць.
Нині, каже, треба почати нове життя, але з чого його починати, варіантів має небагато. Вочевидь, зосередиться на дітях. На питання, що бажала б, якби побачила упійманого вбивцю, відповідає по-філософськи: смерті його не хотіла б. Натомість бажала б, щоб він усвідомив, що скоїв непоправне, і прожив із цим усе життя, щоправда, за ґратами.    
Нагадаємо, що в новорічну ніч озброєний автоматом терорист увірвався в приміщення нічного клубу «Reіna» в Стамбулі, де перебували понад 700 осіб, і відкрив по них стрілянину. В результаті загинуло 39 осіб, серед них 16 іноземців, ще 69 осіб були поранені. Влада кваліфікувала цей напад як теракт. Відповідальність за теракт взяло на себе терористичне угруповання «Ісламська держава».
• Анатолій Андрієвський

Версія для друку
1
від 05.01.2017р.
  0
Коментарий
CAPTCHA Image
Архів номерів

© 2010 Газета обласної ради «Вісті Рівненщини»

Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується в судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту можливе лише з дозволу редакції.

Дизайн студія «VIVA»