«Вісті Рівненщини» газета обласної ради
19 Серпня 2017 року

Мелодія весняного лісу

Міжнародний день лісу колектив державного підприємства «Висоцьке лісове господарство», яке очолює Віталій Сухович, зустрів із вагомими здобутками, які промовисто віддзеркалюють головну суть роботи підприємства, – щойно зійшов сніг, буквально за кілька тижнів тут уже встигли посадити 150 гектарів молоденьких насаджень. Невимовно радіють господарі зелених дібров сприятливій погоді, щедрій на вологу весні, яка так потрібна для початку життя крихітних сіянців.

Вони докладають усіх зусиль, аби, зігріті теплом людських рук і лагідним весняним промінням, тендітні пухнасті сосонки та інші деревцята перетворилися на розкішний ліс, аби через роки ошатним віттям сягнули піднебесся.

– Тут у нас ростимуть сосна й береза, чергуємо по три рядочки королеви наших поліських лісів, і по два – тонкостанної красуні, – зустрічаючи, одразу презентує роботу, що кипить на ділянці, лісничий Більського лісництва Віталій Шах. – Насадження тут всохли, ми їх торік зрізали, а ось тепер уже й заліснюємо цю площу. До речі, берізки є свого роду фільтратором, тож захистять молоденькі насадження від такої напасті як коренева губка, та й гарно буде, і швидко ростимуть деревцята. А з такими помічниками, як у нас сьогодні, думаю, що впораємося із роботою швидко і якісно.
– А як же інакше? Лісівники нам допомагають, так і ми ж не можемо залишитися осторонь такої важливої справи. Земля легка, погода хороша, одне задоволення працювати, – усміхається, на мить випроставши спину, Вікторія Ляхович. Вона – вчитель інформатики Велюнської ЗОШ, а напарник, що вправно орудує мечем-колесом, фізрук Вадим Остаповець, недалечко ж – і учні. Робота кипить, тішать зір усмішки, ясно-зелені пучечки сосен у руках і відерцях, тоненькі вінички саджанців берези, ніжна мелодія весняного лісу, сплетена з вітру, аромату щойно розбудженої землі і любові, яку людина вкладає, аби виростити цю красу… Загалом цьогоріч у Більському лісництві посадили 21,3 гектара молодого лісу. Знадобилося для цього понад 220 тисяч штук сіянців. Частину з них виростили самотужки, рештою поділилося сусіднє Миляцьке лісництво, де розташований базисний розсадник. Власне, саме туди й пролягла наша подальша дорога.
– Торік ми виростили 640 тисяч штук сіянців. Маємо і базисний розсадник, і 50 соток тимчасових. А що вже золоті руки у наших лісокультурниць, то й не переказати. Досвід наших незмінних помічниць у лісокультурній справі, зокрема, Тетяни Шиманської та Наталії Савич, просто безцінний, за багаторічну роботу вони виростили мільйони й мільйони сіянців, – з ентузіазмом розповідає лісничий Миляцького лісництва Максим Гура і дорогою демонструє красиві насадження різного віку. Тут праця кількох поколінь – з одного боку ділянка з чотирирічним лісом, з іншого – вже височенькі десятирічні сосни, а оддалік – ошатна стіна гінких 60-річних дерев, а поруч і зовсім зрілих, яким не менше 80-ти… Недалечко ж, у дев’ятому відділі третього кварталу, і ділянка, де тільки починається життя молодого лісу. На площі у півгектара тут ростиме чистий сосновий бір. З допомогою наставників – помічника лісничого Леоніда Шиманського та майстра обходу №1 Віктора Томиловича – садити крихітні сосни теж допомагають учні місцевого освітнього закладу – Миляцького НВК. Важливою в цьому, кажуть, є не лише робота, а й неабияка виховна мета.
Загалом у Миляцькому лісництві цієї весни посадили 27 гектарів молодого лісу, ще на 11-ти доповнено лісові культури. Практично впоралися із весняною лісокультурною кампанією, як розповіла інженер лісових культур ДП «Висоцьке лісове господарство» Ольга Вальковець, і в інших структурних підрозділах підприємства. У доробку – 150 гектарів молодих лісів, 1,5 мільйона вирощених для цього сіянців. Також на 50 гектарах проведено доповнен­ня лісових культур, на 66-ти – агротехнічні заходи, що сприятимуть природному поновленню насаджень. Не гаючи часу, готуються висоцькі лісівники і до пожежонебезпечного періоду, а також починають закладати базу і для весняної лісокультурної кампанії 2018 року – дбайливо зібране насіння, а це понад 100 кілограмів, висівається у розсадники по усій території лісгоспу, де плекатиметься впродовж багатьох місяців. До слова, аби мати якомога якісніший садивний матеріал, у нинішньому році у Висоцькому лісництві облаштували дві сучасні теплиці з крапельним зрошенням. Затрат, зауважує Ольга Вальковець, це потребує чималих, проте справа себе виправдовує, бо ж головне – посадити здоровий і красивий ліс, який радуватиме наступні покоління. При цьому важливо зауважити, що на території лісгоспу немає жодного незалісненого після рубок клаптика. Останні ж проводяться тільки вимушено – на територіях, де ліс всихає.
Зазвичай весняна лісокультурна кампанія у Висоцькому лісгоспі передбачає й активну участь в озелененні та благоустрої населених пунктів, закладів соціальної сфери та ін.
– Ось такі ялиночки тепер прикрашатимуть криничку на околиці села Жадень. Місцеві люди здавна її шанують, кажуть, що вода тут цілюща, – мовить лісничий Жаденського лісництва Іван Сєдов. – Із ініціативою зробити це місце ще привабливішим до нас звернувся голова Миляцької об’єднаної територіальної громади Федір Хлебович. Ми, звичайно ж, підтримали хорошу ідею. Тепер приємно й поглянути на зроблене. А із садивним матеріалом підсобило Миляцьке лісництво. Важливо, що молодь залучили до благоустрою, адже старші й так шанують це місце, а молодь треба виховувати.
Посприяло керівництво ДП «Висоцьке лісове господарство» і в ще одній важливій справі – 21 березня у центрі села Велюнь було закладено парк у честь загиблого в зоні АТО земляка – 23-річного Олександра Ярмоліча. Разом із місцевими жителями дерева садили керівники райдержадміністрації і районної ради Микола Петрушко та Микола Кухарець, сільський голова Олена Наумець, батьки загиблого Героя Інна Василівна та Микола Федорович.
– Це дуже важливо для нас. Коли я приїхала сьогодні сюди о восьмій ранку і побачила, скільки людей тут зібралося, аби впорядкувати територію і посадити парк, була дуже зворушена. Я пишаюся своїм селом і людьми, з якими жив наш Сашко, вдячна сільській раді, керівництву району, лісгоспу за допомогу, за те, що допомогли сьогодні зробити цю добру справу в пам’ять про мого сина, – розчулено мовила мати Олександра Ярмоліча.
Дуби, самшит, туї, берези, форзиція, ялівець козацький... Ця жива зелена краса десятиліттями нагадуватиме землякам про непоправну втрату, про подвиг юнака, котрий віддав життя за мир і спокій на рідній землі.
Світлана Тубіна

Версія для друку
13
від 31.03.2017р.
  0
Коментарий
CAPTCHA Image
Архів номерів

© 2010 Газета обласної ради «Вісті Рівненщини»

Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується в судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту можливе лише з дозволу редакції.

Дизайн студія «VIVA»