«Вісті Рівненщини» газета обласної ради
17 Жовтня 2017 року

Мандрівка у гирло вулкана

Признаюся вам чесно - я люблю людей. Бо вони різні – гарні й добрі, сердиті та занудні, худі й товсті, цікаві та… скажімо, дуже помірковані. Вони різні, й з кожним із них почуваєшся по-іншому. Хтось навчить чогось нового, хтось відучить від шкідливих звичок, дехто змусить задуматися, трапиться і той, з ким можна весело і бездумно провести час.

 Але я також глибоко і віддано люблю природу – бо вона досконала, вона сильна, вона вражаюча. Те, що природа може створити чи зруйнувати в один момент, людина інколи не спроможна навіть осягнути. І вона все ще виживає, не зважаючи на те, що люди інколи їй ой як заважають. А тому сьогодні я розкажу вам про одне із її неруко­творних чудес, що знаходиться прямісінько у нас під боком – загадкові, величні, незрозумілі і неймовірні – базальтові стовпи! І це тільки назва – базальтові. Насправді тут також можна знайти й інше каміння, деяке навіть напівдорогоцінне та рідкісне. А назви які - адуляр, азурит, барит, борніт, гематит, кальцит, кварц, марказит, самородна мідь, пірит, хлорит, халцедон…

Величні геометрично правильні базальтові камені, що у висоту сягають і до 30 метрів, утворилися в результаті плавлення мантії Землі. Так-так – це справжнісінькі вулкани. Але такі старі, що пам’ятають дітьми навіть динозаврів! Та що там динозаврів – вони самі творили історію Землі 650 мільйонів років тому! І коли це відбувалося, температура на поверхні сягала 1300°С. Саме так колись були народжені найвідоміші італійські вулкани - Везувій та Етна, а також Гавайські острови. Так було й у нас, на землях, де згодом, через тисячі літ, крізь камені пробилося зело, зачепилася насінинка, забуяли ліси - такі густі та дрімучі, що й сам край назвали Поліссям. А ще, науковці стверджують, що стовпчасте залягання базальту в таких кількостях надзвичайно рідкісне явище для Європи – і найбільше його у нас! Кар’єри, де його видобували і де продовжують робити це й далі, розташовані неподалік один від одного, так що можна побачити і як та чим там орудують, і що стається після того, як видобуток припиняється. На щастя, природа й тут перемагає і ховає сліди людської діяльності під товщею неймовірно аквамариново-смарагдових вод. Мабуть, у кожного в пам’яті є картинка улюбленого морського пейзажу із тих, що називаються «от би колись там побувати!» Так от – спектр кольорів води у затоплених кар’єрах якраз із розряду отих візій, що зображають рай на землі. Довкола одного із них відпочивальники з тих же розбитих базальтових стовпів спорудили імпровізовані столи та столики – можна посидіти із комфортом на галявинках поміж молодих деревець, що вже міцно вчепилися за скелясті поверхні і тягнуться чубами в таке ж синє, як і озеро довкола, розлоге небо.
Були часи, коли про те, що за зеленню під нашими ногами застигла кров із самого серця землі, ніхто й не здогадувався. Дізналися про поклади базальту в ХVІІ - ХVІІІ ст. Кажуть, як і більшість подій у нашому із вами житті – цілком випадково: копаючи землю, один селянин поламав свій заступ об щось нереально тверде і міцне. Його особисті надії на скарб не виправдалися, але те, що він знайшов, було значно ціннішим за всі рукотворні коштовності! Камінням, яке згодом тут почали видобувати, мостили майдани Парижа та Відня, Брюсселя і Варшави. Цим базальтом викладена і Червона площа у Москві. Крім того, що нашими базальтами вимощено пів-Європи, цей камінь є незамінним теп­лоізоляційним та вогнетривким матеріалом. Можете не вірити, але його використовують при виготовленні космічних кораблів, камінів, печей та мінеральної вати для утеплення. З нього навіть нитки роблять за допомогою спеціальних технологій, а потім із тих ниток виготовляють одяг для пожежників.
Саме посеред отого мальовничого озерця (про яке я розповідала трішечки вище) у Яновій Долині поблизу села Базальтове, що у Костопільському районі, знаходиться Острів закоханих у формі серця. Справжнісіньке серце землі, яке обіймає кожного, хто приходить до нього з добром і любов’ю.
Краса природних перлин нашого краю не лише заворожує, а й надихає на творчість. Рівненський гурт «Гримить» створив чудовий кліп на пісню «В полум’ї». От не полінуйтеся і знайдіть у всемогутньому Інтернеті роботу хлопців – у ній вся потужність і нашої землі, і таланту тих, хто на ній живе. Я не перебільшую, бо насправді небагато в нашому пісенному активі робіт, які хочеться передивлятися ще і ще раз, якими хочеться поділитися і гордитися. А із найсвіжішого – кліп співачки Руслани, який вона презентувала на гала-концерті Євробачення зовсім нещодавно. Він теж знятий у наших локаціях – грізні базальтові стовпи стали чудовим фоном і ще раз дали привід всій України заговорити про наш край. Так що не гайтеся, і поки групи туристів не заполонили (і, на жаль, не засмітили) природну дивовижу Полісся, вирушайте у мандри, робіть незабутні світлини і насолоджуйтеся неймовірними враженнями.
• Мирослава Кирильчук

Версія для друку
20
від 19.05.2017р.
  0
Коментарий
CAPTCHA Image
Архів номерів

© 2010 Газета обласної ради «Вісті Рівненщини»

Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується в судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту можливе лише з дозволу редакції.

Дизайн студія «VIVA»