«Вісті Рівненщини» газета обласної ради
18 Грудня 2017 року

Карпати, Карпати...

Вже вкотре ми з моїм побратимом Віктором Миколайовичем Морозом організовуємо поїздки до Карпат. Здавалося, нічого нового ми не побачимо, але цього дня чекаєш, як свята, як зустрічі з храмом, у якому маєш піднести молитву покаяння, подяки і втішення…

Відмінність останньої поїздки від попередніх полягала в тому, що цього разу ми взяли з собою багато дітей, учнів Головницької школи, серед яких більшість складали пластуни. А тому вся організація життя нашої подорожі була за пластовою методою: ми відкривали і закривали день, молилися, піднімали прапор, фіксували і планували свої дії у наказах. А прощаючись і йдучи до сну, ми «пускали іскру» – ставали у коло, схрестивши і зʼєднавши руки,  потискали своєю правою рукою ліву руку сусіда, що у пластунів символізує їх єдність та спільність мети. «Ніч вже йде за верхи, ясне сонце зайшло, юнаки, тихо спіть без тривог, з нами Бог, з нами Бог», – співається на прощання. А поруч гори, терпке чисте повітря і шум Прута…

Бог та Його ангели дійсно були з нами, коли ми підіймалися на Говерлу,  бо погода стояла просто чудова, світило сонце, хмари були високі, лише деякі зачіпали вершину Гори і закривали його. У такі хвилини ставало дуже холодно, але ми були готові до набагато гіршого. Раптом вершина найвищої в Україні гори опиняється під нашими ногами. Ми щасливі, співаємо пісень, а поруч сотні таких же щасливих переможців. Всі співають гімн України, веселяться, втішаються. Ми ж заспівали гімн Пласту та гімн України, чим зацікавили оточуючих. На цей раз мене особисто здивувала чистота на вершині. Я зніс до низу лише одну пластикову пляшку, у якої не виявилося господаря, а бувало я зносив по 40 літрів пластику і скла – цілий рюкзак! Але не варто про сумне, бо поруч гори…

Не зважаючи на втому, гори вразили нас, особливо тих, хто побачив їх вперше, своєю неповторною красою, тихим шепотом струмочків та ревом водоспадів. «Тече вода, тече бистра вода, тече вода і минають літа…», - пригадуються слова з пісні. А все це поруч тебе, все це таке прекрасне! Я спостерігав, як діти намагаються сфотографувати цю неповторність, щоб не забути, щоб мамі показати… А сніг у червні? Ну це взагалі… Хіба побачиш таке дома?

Для тих, хто побував уже з нами у таких мандрівках, повідомляю, що ми нічого не змінювали, маршрут простий, але насичений: Яремче-Скелі Довбуша-Говерла-базар сувенірів-Угринів Старий (музей Степана Бандери)-Моршин і довга дорога до дому з масою пісень, дрімотою, пластовими і не тільки іграми.

Принагідно висловлюємо щиру вдячність приватному підприємцю Букаті Валерію, що виділив нам автобус для цієї мандрівки, та водієві Олександру Мосійчуку, який вправно подолав понад 1000 км доріг, частина з яких були гірськими і дуже непростими.

Ото ж, даруймо щастя дітям, мандруймо та розвиваймо Пласт! Виховуймо справжніх, добрих громадян нашої молодої держави. Нехай же у всіх у нашій Україні все буде «СКОБ» – сильно, красно, обережно та бистро.

 

• Ю. Новак, впорядник пластового осередку «Головниця», пластовий сеньйор.

• В. Мороз, завуч Головницької школи.

Версія для друку
30
від 28.07.2017р.
  0
Коментарий
CAPTCHA Image
Архів номерів

© 2010 Газета обласної ради «Вісті Рівненщини»

Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується в судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту можливе лише з дозволу редакції.

Дизайн студія «VIVA»