«Вісті Рівненщини» газета обласної ради
25 Квітня 2017 року

Є у революції початок

Понеділок сколихнув країну повідом­ленням про силовий розгін та затримання силами СБУ і спецпідрозділу поліції КОРД протестувальників, котрі блокували залізничні шляхи на станції Кривий Торець Донецької області, аби не допустити більше торгівлі з окупованими територіями. Уже під вечір (спершу у соцмережах, а далі і на вулиці) хвилею прокотилася реакція обурення – через три роки після Революції Гідності під приміщенням Рівненської ОДА знову запалали шини, активісти та представники кількох політичних партій просто вночі потрапили у приміщення обласної ради та адміністрації з вимогою терміново зібрати сесію, аби висловити свою позицію керівництву держави з приводу і торгівлі під час війни, і розгону та затримання тих, хто проти цього протестував. А вранці Рівне прощалося із загиблим у зоні АТО 38-річним Сергієм Голубєвим… Загублене молоде життя, вдовині сльози, двоє маленьких сиріт…

Мотивуючи розгін протестувальників, представники влади наголошують на загрозі енергетичного колапсу, економічних збитках та порушенні закону, зокрема в частині блокування залізниці. Перше, якщо порівняти з тисячами загублених життів, навіть ціною важко вважати – народ, особливо на початку війни, не лише останню сорочку був ладен віддати, а й найдорожче – власне життя, та й нині терпить скруту і страждає від непоправних втрат. З другим можна погодитися, закони таки мусять виконуватися, якщо ми прагнемо побудувати правову державу, але в контексті конкретної ситуації і щодо цього виникають запитання... Мабуть, зайве казати, що під час Майдану дії протестувальників (зокрема, захоплення адміністративних приміщень, тієї ж таки бази Беркуту в Рівному з безліччю зброї, кидання запальних сумішей у бік правоохоронців) теж нічого спільного не мали із законом, але визначальним, як вони вважали, була справедлива мета – скинути злочинну владу, нині ж – припинити торгівлю із ворогом на тлі тисяч смертей. Багато з тих, хто тепер при владі, прийшли до неї на постмайданній хвилі, так чому ж так швидко забувся цей принцип, яким самі ж керувалися під час революції, чому тепер можна дозволити собі силовий розгін протестувальників, посилаючись на порушення законодавства? «Мєсто сідєнія опрєдєляєт мишлєніє» – затертий до нудоти вислів у цій ситуації, схоже, знову став аксіомою. Чого тільки варта у контексті цього давно відомого твердження одна лиш депутатка Тетяна Чорновол, котра продемонструвала нещодавно світобачення, абсолютно протилежне тому, яке озвучувала під час Революції Гідності!
Та, знову ж таки, не було б усе так боляче, якби ці подвійні стандарти не сповідувалися у час, коли інші сидять в окопах – мерзнуть, страждають, повертаються інвалідами, гинуть… Але і влада, і пересічні громадяни, як це не гірко визнавати, схоже, вже звикли до цього. Імена загиблих, якщо це не наші родичі чи сусіди, поступово перетворилися просто на цифри, а під час прощання із загиблими на війні можна побачити все менше й менше людей. Біль, смерть стали сухою статистикою, а серця зашкарубли. Особливо ж вжахнуло, коли зовсім нещодавно на майдан у столиці привезли загиблих під Авдіївкою, а віддати їм останню шану, як повідомляли ЗМІ і соцмережі, не спромігся ніхто із вищого керівництва держави. Це неможливо зрозуміти. Як і ситуацію, коли категорична риторика на кшталт «терористи», «загарбники», «путінський мордор» із вуст наших можновладців звучить із високих трибун і в Україні, і на міжнародній арені, але при цьому спокійнесенько собі уживається із торгівлею із ворогом. Тобто, де вигідно – там торговий партнер, де потрібен від народу подвиг – там агресор.
Я далека від того, щоб однозначно оцінювати саме цей варіант блокади, який відбувався впродовж останнього часу, як і вірити в чистоту намірів партійних сил, назви яких найчастіше звучать у контексті блокування. Надто вже хорошою є ця можливість для того, щоб підняти, наприклад, засипаний «львівським сміттям» рейтинг. Та й чого ж тоді бездіяли три роки? Торгівля ж бо з окупованими територіями виникла не сьогодні і не вчора, і не знати цього народні депутати просто не могли. Водночас це не виключає того, що протест абсолютно виправданий із моральної точки зору, а гнів, так би мовити, рядових блокувальників, багато з яких є ветеранами АТО, праведний. Ну неможливо адекватній людині зрозуміти, як можна торгувати з тим, із ким воюєш. Так, перекриваючи залізницю, блокувальники порушують закон, і це неприпустимо у правовій державі, але ж як у цій ситуації виважити, чи важливіший він за справедливість? Як визначити, кому і коли можна ставити цю справедливість вище закону, а кому – закон вище справедливості? Під час останньої революції було випущено джина, якого тепер надто важко запхати назад у лампу. Знову ж таки, згадується заяложене «Є у революції початок, нема у революції кінця…» І чи не забудуть наступні, хто дорветься до влади, що і для них має діяти і закон, і справедливість вкупі з моральними критеріями, а в ідеалі – просто справедливі закони, яких дотримуються всі – і влада, і громадяни?
За гіркою іронією стався розгін напередодні Дня добровольця, який цьогоріч вперше відзначався в Україні. Ті, хто з власної волі пішли захищати державу, наступного дня теж були в числі ветеранів АТО, а також різного роду активістів, котрі прийшли на сесію обласної ради вимагати від обласних обранців чіткої позиції щодо подій у Кривому Торці. Вимагали категорично, з обов’язковим урахуванням усіх їхніх пропозицій до відповідного звернення. Депутати, чимало з яких належать до провладних фракцій, опинилися у ситуації, дещо подібній до тієї, в якій у дні Революції Гідності були їхні колеги із попереднього скликання. Громадськість тоді теж на них тиснула, аби обласна рада засудила дії центральної влади. Зрештою, і попередники попередників знають, що це таке.
Як би там не було, сесію скликали оперативно. Попри побоювання, назбирався і необхідний для її правомочності кворум – із 64 обласних обранців прибули на пленарне засідання 46, що цілком достатньо для кворуму. Ще вночі під час зустрічі із головою облдержадміністрації Олексієм Муляренком та першим заступником голови обласної ради Олександром Корнійчуком було обумовлено й основ­ні тези звернення. Доопрацьовували їх і на засіданні фракцій, що передувало сесії. Втім, запропонований варіант таки не повністю задовольнив ветеранів АТО та громадських активістів, котрі прийшли на пленарне засідання. Вони, зокрема, однозначно вимагали включити в офіційний лист пункти про відставку Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та про заборону роботи в Україні російських банків і платіжних систем, визнати війну на сході агресією, а АТО – війною.
Відтак, вислухавши думки всіх, хто цього бажав, оголосили перерву і ще доопрацьовували спільно впродовж майже години. Але й після цього не обійшлося без дискусій. Та, зрештою, звернення було підтримано, причому майже одноголосно – кнопку «за» натиснули 42 із 44-ьох присутніх на той час у сесійній залі обласних обранців.
– Рішення народжувалося у важких муках, – зазначив голова обласної ради Микола Драганчук. – Вчора представники громадськості висунули свої п’ять вимог до нього. Ми їх постаралися матеріалізувати у текст звернення, який попередньо планувалося розглядати на сесії 17 березня. Однак ми не могли залишитися осторонь подій, що відбулися вчора, 13 березня, тому перше пленарне засідання провели вже сьогодні і відкоригували проект рішення. Дискусії ж вийшли тому, що попередні вимоги представники громадськості сьогодні доповнили – із п’яти вийшло п’ятнадцять.
Найперше у зверненні Рівненської обласної ради до Президента України Петра Порошенка, Голови Верховної Ради України Андрія Парубія та Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана висловлено глибоке обурення силовим розгоном учасників торгівельної блокади 13 березня 2017 року на залізничній станції Кривий Торець і вимогу не допустити будь-яких спроб силового розгону учасників блокадних акцій на межі з окупованими територіями у подальшому. Крім цього депутати поставили вимогу припинити кримінальні переслідування щодо затриманих; створити у Верховній Раді Тимчасову слідчу комісію з розслідування фактів силового розгону учасників торгівельної блокади; звільнити з посад Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова та заступника Голови Національної поліції України, начальника Головного управління Національної поліції у Донецькій області В’ячеслава Аброськіна; припинити будь-які економічні зв’язки України з окупованими територіями і країною-агресором, ухвалити Закон «Про тимчасово окуповані території України», позбавити банки Російської Федерації ліцензій та права працювати на території України, заблокувати російські платіжні системи. З-поміж інших акцентів звернення – звільнення посадовців, які не допускають волонтерів та осіб з власною зареєстрованою зброєю у зону АТО; посилення контролю за переміщенням осіб і вантажів із тимчасово окупованої території України та у зворотньому напрямку; заборона торгівлі російськими товарами на території України. Обласна рада також вимагає у керівництва держави, аби нарешті антитерористична операція була визнана військовою агресією, яка ведеться проти України з боку Російської Федерації.
«Ми, депутати Рівненської обласної ради, представляємо інтереси територіальних громад області, з якої було мобілізовано чотири тисячі людей на боротьбу з агресором. Нав’язаний Росією конфлікт на сході України забрав багато життів наших земляків. Ми не можемо стояти осторонь ситуації, коли для одних війна – це боротьба за свою державу, а для інших – цинічний бізнес», – резюмували свій офіційний лист обласні обранці.
Звернення подібного змісту ухвалили і ще декілька обласних рад України. Однозначно висловилася щодо цього і Рівненська міська та Сарненська районна ради. Головне ж те, що, схоже, влада таки вирішила дослухатися до думки громадян України, більшість з яких, залишаючи за дужками деталі блокади, її можливі наслідки і можливі бажання політиків використати для власного рейтингу болючу тему, категорично проти торгівлі на крові. Як відомо, вже 15 березня Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення.
• Світлана Тубіна

Версія для друку
11
від 17.03.2017р.
  0
Коментарий
CAPTCHA Image
Архів номерів

© 2010 Газета обласної ради «Вісті Рівненщини»

Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується в судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту можливе лише з дозволу редакції.

Дизайн студія «VIVA»