«Вісті Рівненщини» газета обласної ради
18 Серпня 2017 року

Диміло ще й після Пасхи

Школа у селі Слобідка, що в Острозькому районі, відкрилась у 1935 році. Вона, як кажуть селяни, і війну перестояла, і період так званої перебудови, а на цьогорічний Великдень від чепурного шкільного приміщення залишилось всього кілька стін, та й ті недовго простоять.

За даними рятувальників, 17 квітня о 9:05 до Служби порятунку Рівненської області надійшло повідомлення про пожежу в одноповерховій цегляній загальноосвітній школі I-II ступенів села Слобідка Острозького району. За вказаною адресою негайно були направлені два чергові  відділення 17-ї державної пожежно-рятувальної частини міста Острог. Прибувши на місце виклику, пожежники провели розвідку і встановили, що вогнем охоплена значна площа даху школи. Тому додатково на місце надзвичайної події  прибуло чергове відділення 8-ї державної пожежно-рятувальної частини з міста Нетішин Хмельницької області. О 10:35 пожежу було локалізовано.
Попри те, що, на щастя, обійшлося без жертв та постраждалих, для слобідчан це стало  трагедією, адже сільський храм науки був, так би мовити, стратегічним об’єктом, а разом із ним і дитячий садочок, що розпочав функціонувати тут порівняно недавно. Його благоустрій, до речі, місцеві забезпечували всією громадою.
Тут навчались чотири десятка дітлахів, якими опікувались 15 педагогів. Це, за словами слобідчан, був своєрідний культурний центр села, адже тут і концерти проводились, й інші розважальні заходи. І якщо у світі всі дороги ведуть до Риму, то у Слобідці вони вели до школи. А втім ведуть і зараз, адже і гасили пожежу та рятували шкільне майно всім селом, і нині сюди сходиться чимало добровольців, які допомагають подолати наслідки лиха.
Однією з тих, хто першим опинився на місці подій, була Валентина Новік. Жінка навчала тут маленьких слобідчан біології та хімії, а водночас і сторожем працювала. Вона проживає буквально за кілька метрів від шкільного подвір’я.
Того злощасного ранку, як пригадує Валентина Мар’янівна, до неї прийшов кочегар, аби взяти ключі від садочка, з якого, за його словами, звивалася ледве помітна стрічечка диму. Тож вони пішли з’ясовувати джерело його походження. Однак, щойно відчинили двері, на них вивалилася вже не стрічечка, а величезна хмара їдкого димоття. Одразу кинулися рятувати нове дитяче майно: килими, меблі, гроші на які, до слова, збирали усім селом. Усвідомлюючи загрозу поширення вогню, поспішили викликати рятувальників та зібрати тутешній люд, аби до приїзду вогнеборців винести найбільш цінні речі школярів та педагогів. Позаяк у сторожів ключів від шкільних кабінетів немає, довелось вибивати й виламувати двері й вікна. Так, наприклад, врятували класні журнали й іншу шкільну документацію.
Благо, що селяни швидко відгукнулися на заклик допомогти, а на місці зметикували, що й до чого. Відтак швидко самоорганізувалися й до приїзду пожежників спорядили живий ланцюг, по якому з рук у руки шкільне майно переміщалося у безпечне місце.
А тим часом вже встиг добряче розігратися червоний півень, якому ще й підігрував сильний вітер. Відтак вогонь охопив уже чималу площу шкільної будівлі. Коли в справу втрутилися рятувальники, що прибули на виклик, їм доволі швидко вдалось вгамувати полум’я, втім, воно вже неабияк понівечило тутешній храм науки.
 За словами директора цього навчального закладу, на рівні райдержадміністрації прийняли рішення, що школярі й педагоги тимчасово повинні перебратися в школу, що у сусідньому селі Межиріч. Там вони навчатимуться у другу зміну. Тож нині слобідчани перевозять врятоване майно та провіант у Межиріч.
Натомість малюки поблизу шкільного подвір’я приміряють нині професію пожежників, адже навіть після візиту дорослих вогнеборців школа продовжує тліти, а дим від згарища оповив на момент нашого прибуття майже все село.
А тим часом фахівці встановлюють причину займання. І хоч суму збитків на момент підготовки матеріалу офіційно ще не оприлюднили, селяни кажуть, що втратили вони однозначно більше, ніж задокументують в експертних висновках. Справа, за їх словами, не лише у матеріальній стороні питання, адже тепер їхні діти повинні пройти певну адаптацію до навчання в нових умовах, як, зрештою, і їхні батьки.
• Анатолій Андрієвський

Версія для друку
16
від 21.04.2017р.
  0
Коментарий
CAPTCHA Image
Архів номерів

© 2010 Газета обласної ради «Вісті Рівненщини»

Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується в судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту можливе лише з дозволу редакції.

Дизайн студія «VIVA»